Статус потерпілого у провадженні
Національне законодавство України не містить визначення категорії «постраждала особа». Але у межах кримінальних проваджень ті, хто постраждали від наслідків збройного конфлікту, можуть брати активну участь та захищати власні права. Норми КПК України передбачають три процесуальні статуси, які можуть мати постраждалі від найтяжчих міжнародних злочинів:
- Заявник — фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим[526]. Права заявника у провадженні обмежені, оскільки ця особа не постраждала від наслідків вчинення злочину, а лише повідомляє правоохоронні органи про відомі їй обставини для відкриття справи. Тому процесуальний статус заявника дозволяє:
- отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, зокрема, витяг з ЄРДР;
- подавати на підтвердження своєї заяви речі й документи;
- отримати інформацію про закінчення досудового розслідування[527].
- Потерпілий — фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди[528]. Правовий статус потерпілого надає постраждалим особам найбільше можливостей для участі у процесі правосуддя. З одного боку, провадження досліджує обставини завдання шкоди такій особі, а з іншого — надає можливість отримати сатисфакцію за результатами процесу. Процесуальний статус потерпілого передбачає:
- можливість мати представника та брати участь у процесі через нього або безпосередньо;
- бути поінформованим про хід провадження, зміст та суть підозри / обвинувачення, процесуальних рішень, які приймаються щодо підозрюваного / обвинуваченого, зокрема ознайомлюватись з матеріалами провадження та отримувати копії документів;
- можливість подавати докази під час розслідування та судового розгляду;
- право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях;
- право давати пояснення та відмовлятись від їхнього надання;
- можливість на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
- можливість оскаржувати процесуальні рішення;
- право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
- можливість висловлювати свою думку під час розв'язання питання про призначення покарання обвинуваченому[529].
Також КПК України зобов’язує потерпілого зберігати таємницю досудового розслідування та своєчасно прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду для участі у процесуальних діях[530].
- Свідок — фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань[531]. Можливості процесуального статусу свідка пов’язані виключно з інформацією, яку він може надати як доказ. Для цієї ролі у кримінальному провадженні не важливо, чи особа постраждала від вчинення злочину, натомість мають значення відомості, які вона може надати слідству. Тому статус свідка не передбачає можливості отримати відшкодування за завдану йому шкоду. КПК України закріплює такі права свідка:
- знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
- отримувати професійну правову допомогу від адвоката під час процесу;
- відмовитись від давання показань, якщо вони можуть зашкодити самій особі чи її близьким;
- користуватись нотатками чи документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
- ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень та зауважень, а також власноруч робити такі доповнення і зауваження;
- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом[532].
Кримінальне процесуальне законодавство України виключає відомості, які становлять охоронювану законом таємницю, з інформації, що може розголошувати свідок[533]. Тому, навіть якщо особа володіє такими даними, це не може стати предметом її свідчень у процесі. Водночас на свідка у кримінальному провадженні покладається обов’язок надавати тільки правдиву інформацію, що гарантується кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивих відомостей[534]. Крім того, свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань.
