Допомога інших країн
Попри те, що збройний конфлікт на території України триває з 2014 року, лише після 24 лютого 2022 року почали з’являтись офіційні повідомлення від державних органів про надання міжнародної допомоги. Наприклад, кілька місій французьких експертів працювали, зокрема, над збиранням доказів на території Київської області[511], а також були залучені до дослідження подій на території Харківської області[512]. Також Франція передала ОГП мобільну ДНК лабораторію, а експерти провели навчання десяти українських експертів з використання матеріалів та обладнання[513]. Крім того, в Україні працювали експерти-криміналісти зі Словаччини[514], а також польські експерти, які досліджували у Києві, Миколаєві, Бородянці місця, постраждалі від обстрілів[515].
КПК України не передбачає такого порядку надання міжнародної допомоги правоохоронним органам України як візити іноземних експертів на територію України та їхні консультації. Не зважаючи на публічні позиції на підтримку такого формату співпраці, докази, отримані цими експертами у кримінальних провадженнях, не можуть бути допустимими у процесі. Тому, наприклад, результати мобільних ДНК лабораторій підлягають перевірці через проведення судово-медичної експертизи, висновок якої лягає у матеріали провадження[516]. Слідчі та прокурори на практиці не розуміють, як процесуально правильно оформити результати такої міжнародної допомоги.
Інший постійний формат допомоги українським правоохоронним органам у проведенні розслідування запроваджений Сполученими Штатами Америки, Великою Британією та Європейським Союзом[517]. Дорадча група з розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності (АСА) була створена для підтримки Офісу Генерального прокурора[518]. Основне завдання групи — впорядкувати зусилля з координації та комунікації для передачі досвіду, уникнення дублювання зусиль та використання фінансових ресурсів для допомоги кваліфікованого персоналу підрозділам ОГП як державного органу в Україні, який уповноважений здійснювати переслідування воєнних злочинів, вчинених на власній території. Діяльність групи охоплює: роботу Консультативної групи при ОГП, до складу якої входять досвідчені прокурори з розслідування воєнних злочинів, слідчі, військові аналітики, експерти-криміналісти та інші експерти, які базуються в регіоні на постійній основі; мобільні групи правосуддя у складі міжнародних та національних експертів, які створюються та розгортаються для посилення спроможностей підрозділу ОГП з розслідування воєнних злочинів та регіональних прокурорів для проведення розслідувань на місцях[519].
АСА стала активною підтримкою для зусиль Офісу Генерального прокурора з розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Починаючи із загальних консультацій щодо організації роботи та формування стратегічних підходів у подібних провадженнях, закінчуючи оцінкою окремих справ, підготовкою правових позицій та збором доказів на місцях. На практиці саме АСА перебрала на себе координаційні функції, які реалізуються органами прокуратури[520]. Зокрема, за сприяння АСА у складі Департаменту збройного конфлікту ОГП було створено спеціалізоване управління щодо сексуального насильства пов’язаного з конфліктом. Саме робота АСА, за публічними повідомленнями ОГП, створює унікальний формат міжнародної співпраці щодо розслідування найтяжчих міжнародних злочинів[521].
Поки спроможність національних органів влади розслідувати та переслідувати таку величезну кількість ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів потребує міжнародної допомоги, залучення та участь міжнародних експертів загрожує цілісності розслідувань і підриває шанси на успішне переслідування в судах на національному рівні. Водночас українське законодавство не допускає зворотної дії в часі.
Тому якщо до відповідних процесуальних норм будуть внесені зміни, які нададуть міжнародним експертам належний правовий статус, розслідування, у яких вже було таке втручання, все одно можуть вважатися «проблемними».
Окремо, ще у 2021 році в ОГП було створено Міжнародну раду експертів з питань злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту[522]. На її базі об’єднано національних та міжнародних експертів у галузі міжнародного права, представників неурядових організацій, а також журналістів. Але повною мірою важко оцінити значення та результати роботи такої ради, оскільки обговорення різних пропозицій тривають постійно, а склад ради поповнюється новими тематиками[523]. Та під час дослідження різних аспектів розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, тематичні напрямки ради не координуються між собою, просуваючи рішення виключно за своєю темою.
Наприклад, одним з напрацювань підгрупи по СНПК став проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов'язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту» (реєстр. № 9351 від 05.06.2023[524]). Проєкт пропонує зміни до КПК України виключно у контексті розслідування фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Хоча норми кримінального процесуального законодавства потребують загальних змін, які мають полегшити роботу з найтяжчими міжнародними злочинами та не враховані цим текстом.
Активності інших країн щодо дослідження наслідків збройного конфлікту на території України, які мають місце після 24 лютого 2022 року, досить важко проаналізувати крізь призму норм законодавства:
- Не дивлячись на те, що положення КПК України визначають форми міжнародно-правового співробітництва між державами за допомогою дво- та багатосторонніх договорів, не всі дії держав чітко потрапляють під їхні рамки. Національне законодавство України робить прив’язку до конкретних кримінальних проваджень, у межах яких може здійснюватись міжнародно-правова допомога. Враховуючи кількість проваджень щодо наслідків збройного конфлікту на території України, важко визначити, який конкретний факт потребує найбільше міжнародної підтримки, бо у своїй сукупності подібне сприяння необхідне для всіх проваджень[525].
- Для реалізації міжнародно-правової допомоги держава має подати відповідне прохання на основі договору про правову допомогу між державами. Таке прохання має містити межі запитуваної допомоги, перелік процесуальних дій, до яких потребується увага.
- Іноземні експерти, відповідно до положень КПК України, не мають правового статусу на території України та не можуть проводити процесуальні дії. Натомість формат міжнародно-правової допомоги все одно їх прив’язує до роботи національних органів та їхніх активностей у межах кримінальних проваджень.
Враховуючи, що Україна є країною з континентальною системою права, якщо статус міжнародних експертів не визначений національним законодавством, то не можна вважати, що вони відіграють офіційну роль у кримінальному провадженні, а також мають повноваження або здатність проводити процесуальні дії. Це створює проблему допустимості інформації, отриманої за результатом роботи таких експертів. Існує ризик, що зібрані докази не будуть відповідати критерію законності. Зважаючи на те, що заявлені міжнародні експерти допомагають у розслідуванні конкретних кримінальних проваджень, виникає також проблема з наданням їм доступу до матеріалів, оскільки такі дії можуть бути сприйняті як розголошення таємниці досудового розслідування. Наслідком нехтування цими правилами може стати втрата справи у суді через порушення процесуальних вимог.
Поки українська система правосуддя вітає міжнародну допомогу під час розслідування воєнних злочинів, без належного правового підґрунтя її не можна вважати повноцінною. Якщо розглядати міжнародну експертну підтримку як дієву форму співпраці з правоохоронними органами, вона має бути врегульована на рівні національного законодавства України.
