Доступ уцілілих до правосуддя
Проблеми у роботі національної системи правосуддя України впливають на рівень довіри до відповідних органів серед населення. Після початку збройного конфлікту у 2014 році запит на правосуддя з боку постраждалих осіб зріс в рази, але оцінка ефективності роботи держави у цьому напрямку не змінилась[581]. Зокрема, результати проведеного соціального дослідження показують, що за пів року після повномасштабного вторгнення РФ лише 5 % опитаних звертались до правоохоронних органів України щодо наслідків війни[582]. Оцінюючи механізми правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини, вчинені на території України, 5 % опитаних визначили, що на їхню думку українські суди будуть ефективними. А на противагу цьому 63 % респондентів назвали спеціальні суди за участі національних та міжнародних суддів та 23 % — міжнародні інституції[583]. Водночас загальний рівень довіри населення до неурядових громадських організацій значно вищий (41,1 %), ніж до правоохоронних органів (наприклад, НПУ — 27,3 %), органів прокуратури (11,4 %) та суду (11,3%)[584].
З 2014 року велика кількість неурядових громадських організацій зосередила свою роботу на документуванні наслідків війни на території України. Починаючи з подій на території Кримського півострову та Донбасу, а з 2022 року — по всій Україні продовжують збиратись факти вчинення ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів та серйозних порушень прав людини[585]. НУО не обмежені положеннями кримінального процесуального законодавства, тому більшість проблем, які постають перед правоохоронними органами, є неактуальними для діяльності організацій. Зокрема завдяки НУО вдається фіксувати події на території Криму в умовах окупації. Своєю чергою, НУО взяли на себе обов’язок супроводжувати постраждалих осіб від збройного конфлікту, який містить допомогу під час вирішення гуманітарних та соціальних питань, а також надання правової допомоги, зокрема щодо звернення до національних правоохоронних органів та міжнародних судових інстанцій.
Через велику кількість НУО, які займаються суміжними питаннями у сфері документування найтяжчих міжнародних злочинів, важливо налагоджувати внутрішню співпрацю. З 2014 року зберігається ситуація, коли одних і тих самих постраждалих можуть опитувати представники різних НУО, що збільшує ризик повторної травматизації таких осіб. Крім того, зважаючи на триваюче розслідування МКС ситуації в Україні, велика кількість версій свідчень постраждалих може негативно вплинути на процес розгляду справи Судом чи зробити покази таких осіб нерелевантними для Суду. І, хоча МКС спільно з Євроюстом презентували Керівні принципи щодо документування, на практиці їх рідко дотримуються[586].
З іншого боку, деякі постраждалі настільки прагнуть домогтися справедливості, що готові розповідати свої історії стільки разів, скільки зможуть, всім людям, які будуть їх слухати (НУО, слідчим, журналістам). Потрібно досягти балансу між суворими вимогами формального розслідування, коли потерпілу особу не можна опитувати кілька разів, та необхідністю адвокатувати зміни до законодавства; така адвокація буде найбільш ефективною, коли вона ґрунтується на реальних історіях та свідченнях.
Своєю чергою НУО намагаються співпрацювати з національними органами правосуддя та висвітлювати системні проблеми, які виникають у постраждалих осіб. Така взаємодія можлива завдяки залученню громадянського суспільства самими органами до обговорення питань, пов’язаних зі збройним конфліктом, або аспектів їхньої діяльності. Але найбільшим викликом для НУО залишається те, як зробити зібрану ними інформацію допустимою для кримінальних проваджень. За загальними правилами КПК України така інформація не може бути використана як доказ у провадженні. Потенційно такі дані можуть розглядатись як:
- Показання з чужих слів — положення КПК України допускає використання показань з чужих слів. У процесуальному порядку означає, що представники НУО, які зібрали відповідну інформацію, мають бути допитані як свідки. Та у порівнянні з іншими видами доказів, отриманих безпосередньо, така інформація матиме меншу доказову силу у справі[587].
- Речові докази — безпосередньо зібрані речові докази на місцях вчинення злочинів НУО також не можуть бути використані за вимогами КПК України. Оскільки у розумінні законодавства буде порушена процедура їхнього вилучення, це створить ризик визнання таких доказів недопустимими у процесі[588].
- Звернення — з огляду на проблеми обміну інформацією між НУО та правоохоронними органами, найбільш дієвим для національних кримінальних проваджень залишається обмін інформацією. Це передбачає письмову передачу інформації щодо фактів вчинених злочинів та відповідних контактів постраждалих осіб, з їхнього дозволу. Така форма дозволить підтвердити джерело отримання даних та долучити до проваджень відомості про спосіб їхнього отримання. Тому безпосередній збір доказів вже буде покладатись на органи правосуддя[589].
З точки зору участі постраждалих осіб у кримінальних провадженнях, найбільше можливостей для захисту їхніх прав надає процесуальний статус потерпілого. Починаючи з можливостей подавати докази у кримінальному провадженні, закінчуючи правом звернутись до суду із цивільним позовом для відшкодування завданої шкоди. Така особа або самостійно, або через представника може стати активним учасником кримінального провадження, впливати на його хід та отримувати актуальну інформацію про його результати. Але для цього важливо докладати активних зусиль, бо навіть для отримання інформації про хід розслідування необхідно звертатись до слідчого чи прокурора самостійно.
Норми законодавства про безоплатну правову допомогу визначають серед переліку суб’єктів її отримання окремі категорії постраждалих від збройного конфлікту, що має зробити правові послуги доступнішими. До них відносяться:
- внутрішньо переміщені особи;
- громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (зокрема про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;
- потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень;
- особи, стосовно яких згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України[590].
Але практика залучення адвокатів, що співпрацюють із системою БПД, до представництва інтересів потерпілих у провадженнях не є поширеною[591]. Не дивлячись на те, що такі адвокати більш охоче погоджуються на супровід потерпілих від найтяжчих міжнародних злочинів, основний запит до системи БПД залишається на здійснення захисту підозрюваних/обвинувачених[592]. При цьому залишається актуальним запит адвокатів на навчання особливостям розробки стратегій для представництва потерпілих у провадженнях та застосування підходів, орієнтованих на постраждалих[593].
Більш розвинені підходи з підтримки постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів мають НУО, які залучають юристів та адвокатів для супроводу у справах. Окремі організації розвивають свою практику роботи з постраждалими з 2014 року. Але одним з викликів для адвокатури в цілому залишається те, чи достатньо адвокатів з відповідною кваліфікацією та навичками, які спроможні забезпечити запит потерпілих від міжнародних злочинів на представництво їх інтересів у провадженнях. Зокрема, слідчі і прокурори, оцінюючи їх досвід у провадженнях щодо найтяжчих міжнародних злочинів після 2022 року, наголошують, що адвокат полегшує взаємодію з потерпілим, допомагає з роз’ясненням прав та підготовкою особи до слідчих дій та судового розгляду[594].
